Не знаю, хто кому насправді ворог,
Природа - людям, чи то навпаки?
Народ літає в громіздких потворах,
А в лісі сумно бродять їжаки.
Скрізь гинуть, вимирають божі тварі.
А люди не змінились. Диваки.
Пройшли віки та не затихли чвари.
І пирхають з досади їжаки.
Загадили планету добрі люди,
Тепер волають:"ЗА що нам все це?
Вулкани, землетруси, повінь всюди.
Винищує стихія нас." Процес
Загибелі істот земних триває.
Його ще можна, певно, зупинить.
Та божевілля людства не вгаває,
Хоча до смерті залишилась мить.
Самі себе вбиваємо у війнах.
Природа потерпає без вини.
Ми скаржимось на неї. В ній причина
Страждань чи, може, люди - дикуни?
Немає міри ув очах гріховних.
Відсутній розум в головах еліт.
І через тих поганців бездуховних
Руйнується у муках цілий світ.
Життя в розкошах благо чи прокляття?
Для когось благо, іншим - навпаки.
І виникає у душі сум"яття:
Чому сумують в лісі їжаки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2025
автор: Leskiv