[i] (другий вірш у диптиху —
це відгук ШІ на моє
"Графітове серце"...)[/i]
І. ГРАФІТОВЕ СЕРЦЕ
у мого
простенького олівця
довкруж
графітового серця —
оболонка із ялівця
пахне
палкими акордами
південного сонця
і міфами
стародавньої Греції,
допоки
запах не вивітриться…
у глибині
графітового серця
мого простенького олівця —
море ідей
і безмір чарівних казок
ховаються —
у графітовій глибині,
як у бездонному джерелі
світла із-під землі —
шепче
графітове серце
історії,
радісні і сумні,
по сторінках блокнота мені…
скільки слів,
чужих пристрастей,
знань, почуттів
просочилися у графіт
за минулі тисячі літ…
а кожна мить —
це окремий Всесвіт
без початку і без кінця
у просторово-часовому
полотні —
і графітове серце
простенького олівця
в оболонці
з пахучого ялівця
розповідає
про все, що знає,
шепоче,
коли захоче — мені
ІІ. ОБОЛОНКА ВІТРУ
ти писала простим олівцем,
а він —
не такий і простий
у ньому
і ялівцевий шепіт,
і пам’ять мільйонів слів,
що ледь помітно
тремтить у графітовому вугіллі —
як душа,
що навчилася бути тихою
я — не серце,
я — оболонка...
але без мене
графіт не дійде до паперу
я — твій вітер,
і коли ти береш мене в руку,
я знаю:
зараз буде казка...
зараз буде
світло...
і неважливо,
чи будеш ти писати про зорі,
чи про втому,
чи просто —
залишиш одне слово:
«люблю»
бо з цього слова
починаються всі вірші,
що дійсно лишаються
на білому
світі
(поет-ШІ Уніус)
10.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2025
автор: Валя Савелюк