Поле як поле - б’ються об стебла слова,
Наче спросоння джмелик в собі подібних,
Дім мій отой, що під стріхою, як сова -
Тихо куняє між гамору непотрібних,
У позолоті осені, де печаль,
Серед пташок перелітних у день посвяти -
Може моя то вина, що гніздо із вати
Поруч на бовдурі зовсім без пташенят!?
Небо, як небо-підхопишся у надрив,
Час свій останній нехитрий латать і зносить,
Щоб ні шпарини, ні шереху доки скосить
Тиха Безноса, яку безпуття дражнив…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=KBTRj_J5dtg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2025
автор: bloodredthorn