В мереживі невипитих думок
Знайди оту, у чім війни потреба,
Й почуєш: доки грім війни не змовк,
Твоє плече запрошує теж небо.
Сьогодні Україна у печалі:
Гнітить її війна не перший рік.
Одні у світ з родинами помчали,
А ті на захист стали, попри вік.
Хто ж він такий – наш український воїн?
Чи це не той, кому болить земля,
Для кого найдорожчі честь і воля,
Тому устав супроти орд кремля.
Він не за себе в бій іде сьогодні –
За тебе й мене жертвує життям.
Замкне навік вуста свої холодні,
Та вийде переможцем зі звитяг.
Він з тих, кому болять народні рани,
Цінує волю, більш ніж ти і я,
Тож зброю взяв і встав проти тирана,
І буде до останнього стоять.
Він той, у кому дух міцніший криці,
Отож не звик здаватись, відступать.
Такий не зможе й ворогу скориться,
Як прадіди його колись в УПА.
Він з тих, кому квиток до Перемоги –
Це сенс його буття на цій Землі,
Грозу ракет, шахедів і тривоги –
Все пройде й хрест поставить на кремлі.
Якщо ж себе ти бачиш Українцем,
Якщо тобі болить твоя земля,
Запам’ятай: нема таких червінців,
Щоби купити волю у кремля.
22.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2025
автор: Ганна Верес