Із пелени літо розсипало квіти...
Пустун-вітерець їх в обійми вхопив,
Щоб, граючи барвами, світом летіти,
Їх шлейф ароматів в польоті ловив...
Спинявсь між садами, складаючи гами...
В трояндах квітучих стелився рядок...
Торкнулися бджоли квіток матіоли,
Щоб взимку пахучим був їхній медок.
Поніс над полями, в діброви, гаями
Узори квітчасті – і втому зняли.
Лани золотаві мережились жваво,
Тугим перевеслом колосся плели…
А маки багряні, за літа бажанням,
Узбіччям дороги в пшениці вляглись.
В квітучім жупані всі луки духмяні
Нас манять тим килимом – тихо пройтись…
Всміхнулась ромашка… Співаючи пташка,
Впіймала на крильця промінчик її
О, літечко-літо, все барвами вкрито!...
Від неба в блакиті до зелен-трави.
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2025
автор: Любов Таборовець