Життя - неначе глиб калейдоскопу,
Чим глибше – інший взір, як вишиття,
То льоду глиба, то відро окропу,
То повний штиль, то дзвін серцебиття.
Життям керують разом всі стихії,
І кожна з них свою мету кує,
Від щастя, чи журби мокріють вії,
Мабуть, у цьому все життя і є.
Земля так пахне радістю й дитинством,
Там, де колись ступили перший крок,
Де милувались росяним намистом,
Та із ріллі злітали до зірок.
Повітря, щоб надихатися доста,
Той чебрецево-м’ятний аромат?
Щоб між покосів прогулятись просто,
Або поринути в квітучий сад.
Вода – завжди несе з глибин всю згадку,
Місточок між давно і майбуттям,
Буває, рідко, з нотками осадку,
Але, таким воно і є життя.
Вогонь сердець від пристрасті до злості,
Від тління до руйнуючих пожеж,
Від запалу миттєвого чи млості,
Буває і таким життя, авжеж.
Усі стихії – сестри нерозлучні,
І треба кожній вміти догодить,
У академії життя – ми учні!
А все життя – це швидкоплинна мить!
30.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч