Чом не цінили ми тоді?
Завжди, у всі часи,
І горе й щастя поруч йшли.
Раніше щастя спереду ішло,
А горе гнали, щоб поруч не було.
А зараз вже вони ідуть,
Неначе спільний в них цей путь.
То горе спереду, а щастя позаду,
То щастя спереду, а горе на горбу.
Душа ж, то не тюрьма,
Вона потребує добра!
Сьогодні ж так багато втрат,
Що в серці просто чистий ад.
Часи настали в нас демонічні,
Прижились вже, як канонічні.
Це мирне небо, що в біді,
Чом не цінили ми тоді?
Над головою голубіло,
Зірками в небі мерехтіло.
Чом не цінили ми тоді?
Автор: Олена Соляник©
09.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2025
автор: Олена Соляник