Янгол присів на край мого ліжка
І закурив щось дуже міцне.
Звідси додому хіба що пішки,
Є ще пів-пляшки, мабуть, кабарне.
Більше - нічого, ще вчора влився,
В планах і рис, і тунець, і зал.
Хай би цей світ вже завмер, спинився,
Хоч би останній базар-вокзал...
Янгол вдихає дешевий Честер,
Каже "Собраніє спробуй, бл*дь",
Кашляє гучно, немов оркестр
Сотню симфоній і йде гулять
По парапетам моїх ілюзій,
По тротурам моїх спокут,
Трасам бажань, вечорам контузій,
Врешті заходить в кривавий кут.
Там - чиїсь пальці, відмерлі, сині,
Там - чиїсь ями, чиїсь тіла.
Там стоїть Колос чиїйсь дитині,
Там дуже тихо. "Торкнись крила
І вже Собраніє, хоч би Кєнт,
Переїжай у столицю, чуєш?
З тебе не буде хороший мєнт,
Гарно говориш і купуєш,
Добре підтримуєш, найс сусід,
Гарна людина, не спийся, благаю,
Вір в мої крила, у віскі, лід.
Будь, брат. Пора. Доживай. Відлітаю."
Я закурив, хвилі пестили схил,
Чайки кричали про зиму і совість.
Янгол і досі боронить мій тил.
Крила болять, мною пишеться повість...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2025
автор: Аарон Краст