Жива земля

Люблю  дивитись,  як  живуть  поля,
Які  леліють  працьовиті  руки,
Як  дихає  розорана  земля,
На  паростків  зелених  візерунки.
То  вічне  диво,  як  зростає  хліб-
Тремтливий  шлях  з  насіння  до  колосся.
Засіяно,  зійшов  ,  в  дощах  окріп,
Високо  збіжжя  золоте  звелося.
Милуюся,  як  соняхи  цвітуть:
Міцні,  високі,  світлом  дня  налиті  ,  
Собою    легко  небо  підіпруть
І  розгоряться  у  ясній  блакиті.
У  кожнім  полі  є  своє  життя,
Земля,  як  люди,  певно,  має  долю  
і  має  спільне  правило  буття:
Посіяна  любов  зросте  любов'ю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2025
автор: Онофрійчук Наталя