Сіяла бажання у пісок, не в землю.
Поливала димом, не рясним дощем.
Та чекала в гості спеку полуденну
Просто біля річки, під густим кущем.
Відпускала мрії геть за течією,
Як опале листя в жовтні...
Назавжди.
Виграла у долі, наче в лотерею,
Те, чого боялась- паростки журби.
Нече у серпанку сняться твої очі,
І розмитий контур...
Темріва в вікні.
І нема розради,
І порожні ночі,
І віршів невдалих рвані папірці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2025
автор: Наталі Рибальська