Червона калино,
Чому не цвітеш?
На вітрі галаслива
Вітами своїми все гомониш.
Сумно дивишся.
Стоїш в холодку.
У полі край дороги
Тобі не співати,
хвилюючись про кохання
й не літати
птахою, сисогрудкою.
Молода дівчина
Не кохає мене,
В серці інший
у неї певн є.
Мене не пускаєш,
Білий вінок
Ти не одягаєш.
Я ж до тебе знову мчу, обіймаю ж повітря.
Як до сонця квіти тягнуся.
Ти хоч слово мови,
Щоби мене зігріти.
Ой,
Чому так тихо?
Чому так гірко плаче
Вітер на полонині?
Серцю ль жити
Розкажи калино.
Де і
Серце тобі дам,
Будемо разом жити,
Будемо будувати дім великий.
Ти як та калина
наймиліша
У світі величезному,
Візьми мене за руку,
Буду вічно горілочку пити
і тебе, тебе
любити.
Червона калина
Знову зацвітай,
Пісню нам з дівчиною хорошу заспівай.
Станем ми сім'єю.
Щастя у кожному погляді засіяє.
Надай мені впевненості.
Дай тепло любові.
Ой,
Почуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2025
автор: oreol