Душа моя пісні дарує краю
І молиться, купаючись в красі,
Слова, мов кришталі, я з рос збираю,
Купаю у матусиній сльозі.
Вже просяться й мої літа до раю ,
Відмовити їм не посмію я,
У лузі ніжних квітів назбираю
І колосочків житніх у полях.
Аби переконати Бога в тому,
Що й на землі теж можна раювать
І, не піддаючись життєвій втомі,
Любов’ю спраглі душі засівать.
Літам, гадаю, рано ще до раю,
Адже не набулась я на землі,
Люблю дивитися на водограї,
Як вечір зустрічають солов’ї,
Як тиша дише у імлі ранковій,
Запрошуючи в гості день новий,
Дріматиме краса іще довкола,
Аж поки неба клапоть закровить.
І сколихне повітря захмеліле
Птащиний спів, і роси задзвенять
Спочатку надто тихо і несміло.
Озветься в унісон їм і земля.
29.05. 2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2025
автор: Ганна Верес