Після обстрілу рашистів
Я пішов на свій город,
Щоб нарвати трохи листя
З базиліка на компот.
Глип! Лежить щось на городі,
Дуже схоже на шахед.
Так і є. Якийсь добродій
Скерував його в кювет.
Я ковтнув тягучу слину,
Увійшов зненацька в раж,
Взяв отой шахед на спину
І поніс у свій гараж.
Перестріла баба Зіна,
Вже готує репортаж:
"Що несеш? Де взяв?"З-за тину
Вмить розгледіла вантаж.
Я викручувавсь уміло
І брехав, як тільки міг.
Тут поліція поспіла:
"Красти зброю - то є гріх,-
Кажуть,- діду, Боже правий!
Певно, вас попутав біс.
Це тепер майно держави.
Не йдемо на компроміс."
Заперечував я сміло:
"Цей трофей - добро моє.
І не ваше, хлопці, діло,
Що мені Господь дає.
Пригодиться у господі
Небом посланий шахед.
Буде в мене на городі
Чепурний, новий штахет."
Не вдались мені рулади
Про вподобаний шахед.
Ледь не втрапив я за грати
Через свій менталітет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2025
автор: Leskiv