Поділюся з читачами думкою, яка мене не покидає десятки років. В тей час була важка година, ми хоронили маму. Мені запало в душу, що священик опечатував труну з померлою мамою. Він щось мурликав і наклав хрест на труну, тобто опечатав. В думці тоді тривожило якесь не зрозуміле для мене відчуття за мамину душу. Я подумав, очевидно священик разом з тілом запечатав в труну і душу померлої мами і душа не має можливости бути вільною.
Пошуки..., пошуки відповідей — хто придумав опечатувати труну з померлим. Такої дії не робить ніяка релігія. Ця дія походить від апостола Якова, а народ Якова цього не робить.
Я звернувся до історії віри і життя слов’янського Роду, тобто до наших предків.
Коротенько опишу, те що знаю з відомих мені джерел історії і археології.
З Трипільської культури відомо, що слов’яни жили великими поселеннями. Тоді ще не було Європи і пірамід Хеопса.
У слов’ян була віра в Єдиного Всевишнього Бога і богів Родових - Сварога, Дажбога, Велеса, Світовіда, Перуна всіх не називаю. Для слов’ян був Закон Бога і Космоса — ПРАВА, ЯВА і НАВА. Слов’яни не знали слів і понять про пекло, про Рай, вони не боялися Богів, з ними розмовляли гімнами Слави, виконували дивовижні ритуали природі й Богам.
Щодо померлих. У слов’ян була одна віра і ритуали щодо померлих і їх душ. Людина живе в природі і з Богами, коли людина помирає, то душа його через деякий час повертається прямо до Бога. Потім повертається на Землю і вселяється в людей свого слов’янського Роду. Тобто, це кругообіг, це воскресіння душі померлого, через втілення в новонародженого і продовження життя Роду і оновлення його.
Або як хрестияни називають — воскресіння тієї людини, яка уже померла і вона воскресає, тобто - якою вона померла, такою воскресає.
Так, за часів християнства, була введена система опечатання труни з померлим і відповідно, опечатано разом з душою померлого. Віповідно до цього, Слов’янський Рід і Родини слов’ян, не відроджується, тобто душі запаковани в труні з померлими і невільні.
Це і є одна із технологій знищення коріння слов’янського, нашого сучасного Роду, нашими ж руками.
Що характерно, що і священники, і люди не можуть, чи не хочуть пояснити конкретне значення ретуалу опетання. Кожний тлумачить по своєму, а попи дують в одну не зрозумілу дудку.
Неспішіть, думайте серцем, воно каже правду.
Липень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2025
автор: Сокол