Горілочка оковита душу зігріває.
Хто нап’ється веселіє, в горлі аж палає.
Заспіваєм на всю хату,
щоби аж гуділо.
Хай лунає наша пісня щоб життя кипіло.
Вип’єм чарку за родину,
за святеє слово,
Щоби доля не зламала нас
знову і знову.
Гарна пісня ллється
по широкім полю,
Бо ми браття не забудем нашу
святу волю.
Гей, напіймося братове,
встанем за столами,
Хай лунає наша пісня
разом із вітрами.
Ой, горілко ти палка,
Ти наші уста грієш.
Поки пісня буде жити серце не старіє.
Заспіваймо, та гучніше,
щоб земля здригнулась,
Щоб і в небі зірка ясна
до нас повернулась.
Не штука нам говорити,
а штука співати.
Тільки щиро із душею пісню треба дати.
Танцювати будем разом
до ранкових зорів.
Пісня в нас не замовкає
в полі чи у дворі.
Хай нащадки пам’ятають нашу щиру долю
І горілочка оковита хай дарує волю.
Гей, напіймося, братове, встанем за столами.
Хай лунає наша пісня
разом із вітрами.
Ой, горілко ти палка,
Ти наші уста грієш,
Поки пісня буде жити,
серце не старіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2025
автор: oreol