Застигли руки
у пітьмі,
Очей згасає
світло,
Твоя душа
тепер в вогні,
Бо ти
тепер - сирітка…
Ця пам’ять, -
татові вуста,
Вони сміялись
часто,
Цей дотик , -
тато обійма,
Пішов в пітьму
завчасно…
Стоїть, застряг
велосипед,
Сирени гуркіт
дикий,
А ти сидиш,
не йдеш вперед,
Не чуєш зовсім
крику.
О, дайте трішечки
Тепла,
Великі татові
долоні,
Щоб ти тут
спокій віднайшла,
Щоб не боліли
скроні!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2025
автор: Райка