Ніхто крім тебе
Ти ішов до людей, не чекали тебе,
І кидали каміння, і плювали в лице.
Ти несеш ахінею, кричали у слід,
Примудрялися бити, а ти був як лід .
Приспів:
І ніхто крім тебе, не ходив по краю,
Прірви злоби й гріху, де не має жалю.
І ніхто крім тебе, із цвяхами в руках,
Так усіх не любив, так усіх не кохав,
Ти під сонцем згоряв, ти гуляв під дощем,
Не ховався ніде, під широки плащем.
Балагурити скрізь, звеселяючи люд,
То було не твоє, ти теплом змивав бруд.
Приспів.
Щоб було нам Життя, ти сам Жертвою став,
Не просив, не благав, співчуття не чекав.
Був міцніше граніту, мав би довше пожити,
Хоч своїх ворогів, ти міг сто раз убити.
І сказав ти мені, сам гріхи не неси,
Що за мене ти їх, понесеш на собі.
Приспів.
Автор: Олена Соляник©
05.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2025
автор: Олена Соляник