Кличе путін соловйова,
Щоб, як теска, вові вова
Пожалітись на життя,
Як митець митцю. Митця
Зрозуміє як ніхто,
Бо у рейтингу х-ла,
Краще цього лайномета,
Ну хіба воно само…
Як почав пташиний послід,
Вклавши весь свій шарм і досвід,
І чесати і нести,
І співати і плести,
В очі сцяти і лизати,
Щоб дістатись «точки джи»…
Отже пацієнт кайфує
Раптом у повітрі чує
Сморід йде такий знайомий
«Замах на валізу йде!?»
«Якщо ні, то що так тхне!?»
Бачить в клітці дивна пташка
Пір’я на собі дере...
Придивився, хто ж то є?
Вигляда як божевільне,
Але видно що вдає.
"Хто ж це" -, голову ламає
"100 відсотків його знаю."
Дивиться той самий стіл,
За яким Макрон сидів,
А об ніжку того столу
Точить кігті з його снів,
Той котяра, від якого
Дивом втік, коли спітнів…
А створіння в клітці б’ється
І тепер х-йлу здається
Ніби то він сам і є...
Сам собі щипає пір’я,
Сам себе дере, клює…
Сере, сцить і в піт кидає,
Але не допомагає...
«Добре клітка металева» -
Думки в голові летять -
«Знов «надуть» його хотять»,
«Не надують не зїдять»...
...ДАЛІ БУДЕ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2025
автор: Любов Люта