СНИ ДИКТАТОРА (Сон 4)

Кличе  путін  соловйова,
Щоб,  як  теска,  вові  вова
Пожалітись  на  життя,
Як  митець  митцю.  Митця
Зрозуміє  як  ніхто,  
Бо  у  рейтингу  х-ла,  
Краще  цього  лайномета,
Ну  хіба  воно  само…
Як  почав  пташиний  послід,
Вклавши  весь  свій  шарм  і  досвід,
І  чесати  і  нести,
І  співати  і  плести,
В  очі  сцяти  і  лизати,
Щоб  дістатись  «точки  джи»…
Отже  пацієнт  кайфує
Раптом  у  повітрі  чує
Сморід  йде  такий  знайомий
«Замах  на  валізу  йде!?»
«Якщо  ні,  то  що  так  тхне!?»
Бачить  в  клітці  дивна  пташка
Пір’я  на  собі  дере...
Придивився,  хто  ж  то  є?
Вигляда  як  божевільне,  
Але  видно  що  вдає.
"Хто  ж  це"  -,  голову  ламає
"100  відсотків  його  знаю."
Дивиться  той  самий  стіл,
За  яким  Макрон  сидів,
А  об  ніжку  того  столу
Точить  кігті  з  його  снів,
Той  котяра,  від  якого
Дивом  втік,  коли  спітнів…
А  створіння  в  клітці  б’ється
І  тепер  х-йлу  здається
Ніби  то  він  сам  і  є...
Сам  собі  щипає  пір’я,
Сам  себе  дере,  клює…

Сере,  сцить  і  в  піт  кидає,
Але    не  допомагає...
«Добре  клітка  металева»  -
Думки  в  голові  летять  -
«Знов  «надуть»  його  хотять»,

«Не  надують  не  зїдять»...






...ДАЛІ  БУДЕ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2025
автор: Любов Люта