ВЖЕ НЕ РЕВЕ

ВЖЕ  НЕ  РЕВЕ

Вже  не  реве,  вже  тільки  стогне
Широкий  красень  наш  Дніпро,
Неначе  в  нелюдів  в  полоні…
Людське  бездушшя  довело́.

Вже  не  реве,  не  котить  хвилі,
Які  колись  щораз  котив,
Сміття  у  ньому,  бруду,  гнилі…
Та  він  цього  не  заслужив.

Вже  не  реве,  бо  вже  міліє,
І  скоро  буде  видно  дно.
Дивлюсь  на  нього  й  серце  мліє,
Та  нелюдам  же  всеодно.

Вже  не  реве,  не  промовляє,
Не  тішить  хлюпанням  тих  хвиль,
А  вже  поволі  він  стихає,
Й  стає  на  ньому  вічний  штиль.

Вже  не  реве,  вже  тільки  стогне,
І  його  стогін  чуєм  ми.
Не  дай  Господь  ще  більш  застогне…
Байдужість,  Боже,  надійми!

31.08.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР