Мам, мені снилось, що ангел зневірився в бозі.
Ми з ним застигли на дивній безкрайній дорозі.
Знали куди нам летіти? Гадаю, що звісно.
Проте між землею та небом нам стало затісно.
Мам, мені снилось, що більше не хочеться казки.
Я прочитав їх усі, знаю кожну розв’язку.
Більше не пишеться добрих і світлих історій
І домовик на карниз не залазить по шторі.
Мам, мені снилось, що місто залило дощами.
Страшно на мить уявити, що станеться з нами.
Хто нам постукає в двері, коли буде тяжко
Й часу залишиться рівно на дві-три затяжки?
Мам, мені снились дахи і вітрюга, що свище.
Та все замало і хочеться вище і вище.
Нас все життя говорили лише про падіння.
Мам, вони досі внизу серед скла і каміння.
Снилась зима. Та, якої вже більше не буде,
Біля ялинки вночі зустрічалися люди.
Мам, на душі чомусь сумно і зрадницькі щемно.
Тихий занедбаний парк став лякаюче темним.
Мам, мені снилися двері старої квартири.
Не дістаю до дзвінка. Мені знову чотири,
А за вікном, як зазвичай, реве хуртовина.
Ти підіймаєш на руки примхливого сина.
Мамо, куди врешті-решт завели мене ноги?
Мамо, коли врешті-решт я втомлюсь від дороги?
Мамо, нехай я сьогодні не здамся і встою.
Хто його знає, що завтра залишиться мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2025
автор: Seth