Відчулося, що зупинилась мить...
Чи то природа хоче відпочити,
Здається, чую простір так тремтить
І небо хоче грішних всіх простити.
Життя - то Вічність чи всього лиш мить,
Народження - в житті, ніби, печатка,
А смерть, і як це дивно не звучить,
Даний ще шанс - почати все спочатку.
Душа, говорять, вічна - назавжди,
Була вона і буде завжди жити,
Та тільки нам не відомо куди,
Піде вона у Всесвіті бродити.
А ми чомусь у клопотах про все:
Дрібниці нам життя земне вбивають,
Те цінне, що душа в собі несе:
Багатства іншого в природі не буває.
Сьогодні мить - вона ось тут - це рай,
Жаль тільки, що не все можна збагнути,
Мій Господи, прости і не карай!
Життя іде, та кроків лиш не чути.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2025
автор: синяк