Час мов стишився,
Настала знов наша ніч.
Скільки спливло –
Мільйони? – ро́ків, сліз, поки ми зійшлись разом…
У світлі хисткім непевно все,
Єва тут, в саду – і йде
і їсть спокусливий плід.
Любов не живе без жертв,
Наш гріх народився із невинності,
Наш парадиз – лиш поблякла фреска на стіні,
А дійсність – архангел
Із тьмяним крилом.
Але вночі
Ми на престолі.
________________________________________________
Time stands still with you
The night is ours once again
How many years,
How many million tears before it's only you and me?
When light issues from her deceiving beams,
Even Eve goes up the tree
And eats the forbidden fruit
No love without a prey
Our evil is inherited from our innocence
Our paradise is but a faded picture on the wall
And life's the archangel,
With blackened wings
But in the night
The throne is ours
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2025
автор: Світлана Себастіані