Сопілку взяв, тут ніжний сад,
ласкаве сонечко вже світить,
розкрило в мить чарівність карт,
чи у листо́пад, чи у квітень,
тієї казки таїн двір –
так манить у бузкові далі,
у кришталевий світ повір,
пісні там з піднебесся звали...
Душа співала в унісон,
вже світло ллялось, що лікує –
летіло в мозаїчність крон
в сердечність світу, ось квітує.
З природою, з серцями Нень,
у цім пташинім щебетанні –
новий народжувався день,
і вальс кружляв в життєвім танці...
Тремтить сопілка у руках,
мелодію співає, серця.
Любові хвиля все гука –
гліссандо переходить в скерцо...
Як не почути пісню цю
в селі, а чи у міст мережі?
Для Вас співаю, люди, тут –
в снах осені, чи в днях капежу...
В’ячеслав Шикалович
27.01.2018 р. – 06.07.2025р.
Мелодія на слова пісні:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2025
автор: Променистий менестрель