СВІТИЛИ НАМ ВСЮ НІЧ НЕ ЛІХТАРІ

СВІТИЛИ  НАМ  ВСЮ  НІЧ  НЕ  ЛІХТАРІ

Світили  нам  всю  ніч  не  ліхтарі,
В  заграві  вогняній  ми  потопали,
Летіли  нас  вбивати  моsk@лі  –  
Життя  наші  на  кон  вони  поклали.

Над  нами  висло  вбивчеє  шатро,
Під  куполом  небесним  –  павутина,
Яку  вночі  снувало  вбивче  зло,
І  падала  палаюча  хустина.

Бляшанки,  мов  пацьорки  на  разка́х,
І  їх  щоразу  більше  додавалось,
Нас  обіймала  не́нависть  і  страх,
Нам  ворогом  смертельне  ложе  ткалось.

Стелилися  вогненні  килими́
І  висла  всюди  димова  завіса,
Не  видно  вранці  й  сонця  з-за  пітьми́…
Несло́ся  це  усе  до  нас  від  біса.

Від  вибухів  здригалася  земля,
Столиця  у  вогні  уся  палала  –  
Така  була́  розвага  в  моsk@ля.
Чия́сь  свіча  в  цім  пеклі  догорала.

Бажання  жити  огортало  нас,
Бляшанки  вбивчі  цілу  ніч  летіли,
Вогненне  плесо  більшилось  чимраз,
Та  вороги  чому́сь  не  спопеліли.

04.07.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР