Балки! Мила батьківська колиско!
Пісня цвіркуна межи трави.
Білі хмари так уклались низько,
На верхівках яблунь… Гляньте ви!
Подихи полині й матіоли,
І троянди пахкотіння-шлейф.
Липень, що забрів, немов спроквола,
В подиві з яскравості лілей.
Співи мелодійні, жваві трелі,
Поряд ліс, пернатих вдосталь є.
Ніжне сонце, в колір карамелі,
Арку теплим сяйвом дістає.
Так – сільська я, так – провінціалка,
Цим я і пишаюсь, зазвичай.
Сонячні, гостинні, рідні Балки –
Вигону сокирковий розмай..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2025
автор: Білоозерянська Чайка