Чи хто коли збирав останні квіти
На берегах остиглої ріки?
О, це вже не весняні дивоцвіти,
Що вийшли погулять на острівки.
Ті – ранок, милі, чарівні дівчата,
Що тільки набираються краси,
А ці – жінки, що вже прийшли із свята,
Це – надвечір’я милі голоси.
Зів’яли і присохли на стеблинці,
Ось тільки забарився десь якийсь.
І все ж ти вдячний і за це хвилинці,
Бо ніби вловиш любий погляд чийсь.
Наповнений цим спокоєм боріння,
Цим наймилішим конкурсом краси,
Ти відчуваєш щось в собі нетлінне,
Як квіточка ота серед роси.
02.10.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2025
автор: Людмила Коломоєць