Мені наснилась доля України,
Мов дівчина, полями йшла в вінку,
У нім колосся й ягоди калини.
Я й уявляла саме отаку.
Усе у ній і справжнє, й загадкове:
Земля і люди, й рідкісна краса, –
Та щастя загубилася підкова.
А може, не дали їй небеса?
У неї стільки ворогів навколо –
Всі хочуть підкорить її собі.
Спокійно не жила вона ніколи,
Стікала часто кров’ю в боротьбі.
В пріоритеті ж мала тільки волю –
Це довела усім своїм життям.
«Без волі й жито не зросте у полі, –
Мені у сні сказала. – Це затям!»
30.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2025
автор: Ганна Верес