Є опіати, конопля, амфітемін, екстазі,
Є квітка гарна, опій -мак, для когось то наразі...
Хто вжив, і вже на небесах, до раю аж дістався,
І все що ти колись цінив, навіки з тим розстався.
Все те, що визивало жах та непристойним було,
Тепер це спосіб твій життя, добро кудись загуло....
Але найбільш наркотик є, для когось то відрада,
І задоволення дає, то над людьми є влада.
Тобі хвалу й поклони б'ють,
Військові честь всі віддають,
Все можеш взяти й підкорить,
Ти тільки Є, хай все згорить....
Ти можеш тисячі людей, послати на забій,
Не будуть чути плач дітей, лиш слухать голос твій.
Ти за чуприну бога взяв, попи тобі клянуться,
А на обіцянки пусті, мільйони вже ведуться.
Ти втратив здатність співчуття,
Людські реальні відчуття.
Не задля тисячі людей,
А наркотичних тих ідей...
Але буває й наркоман, від опію проснеться,
І мізків залишків його, рука добра торкнеться.
То не для путіна, йому завадить терапія,
Такому Злу кінець один, убить потрібно змія.
В. Небайдужий.
Липень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2025
автор: Небайдужий