Засумує, при водиці, човен,
річка є, немає весляра,
захищає рідну землю воїн,
бо війни прийшла у край пора...
Течія розхитує легенько,
човен проситься у мандри в світ,
та хвилі шепочуться тихенько:
цій війні багато буде літ...
Річка та ,така ж як в нас терпіння:
за водою ще вода й вода...
Пережити нам,дай Боже, вміння,
бо за бідою ще біда й біда...
А той човен -це душа народу,
що в терпінні просить в Бога мир,
хай покаже шлях із небозводу,
в майбуття,Небесний Поводир...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2025
автор: Межа реальності