Завтра ранок настане не зразу
Сонце в хмарах закрито та в димі
Ми не знаємо ще скільки часу
Ми в оточенні більше ніж мрії
Ми давно тут зі смертю так поруч
Що вона навідь дихає тінню
Що вона каже тихо я скоро
А ти хочеш так жити ще сильно
А ти рвеш на собі усі жили
І себе вириваєш із ями
І ти тягнеш з собою побратима
Ну а смерть така лагідна стала
Вона наче підказує скинься
Тобі легше так буде скоріше
Ти за ніч доберешся до дому
Розміняй його душу на свою
Вона хитра чорна лисиця
Так з тобою веде наче грає
І в очах моїх майже вже чорних
Вона зовсім вже не лякає
Небо сіре на очі сідає
Побратим мій почав щось казати
Почекай він приходить до тями
Чи це я з ним кудись відлітаю
Чи це я вже за хмари до сонця
І так легко наче я знову
Повернувся до дому скрізь омут
Той що в небі тепер лише чорний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2025
автор: Андрій Листопад