Світить ясне сонце.
Думаю: «Невже
Дійсність, а не сон це?»
Дійсність. Сяє вже
Сонце яскравіше,
Промені з небес
Шле. Стає тепліше.
Чудом із чудес
Всіх найбільш звичайним
Й незвичайним є,
Чудом життєдайним,
Бо воно дає
Силу, щоб ми жи́ли.
Нею напува
І із тої сили,
Ніби ожива
Серденько крилате,
Мовби птах-життя,
Серденько багате
На ті почуття,
Що у нім палають,
Як вогонь, щомить
І мов надихають
Лиш добро творить,
Доки серце б’ється,
Доки, як маля,
Весело сміється.
А із ним земля
Буйно розквітає.
Сонце все палкіш
В небесах палає.
На душі тепліш.
Душенька співає
Радісні пісні.
Більшого й немає
Щастя, що в у мені.
Євген Ковальчук, 11. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: Євген Ковальчук