Серцем, повне почуттів
Світлих, володію.
Їх без жодних зайвих слів,
Мов насіння, сію
У серця людей усіх,
Що живуть на світі,
Щоб лунав веселий сміх
Їхній взимку, вліті,
Восени і навесні,
Щоб життю раділи
Дійсно, а не лиш у сні
І щоб молоділи,
Всупереч своїм літам,
У душі щомиті.
Світлі почуття їм дам.
Ними оповиті
Будуть завжди їх серця.
Ними будуть повні
Аж до самого кінця.
Миті їм чудовні
Даруватиме життя
І нестиме доля.
Будуть світлі почуття –
Зникне і недоля,
Мов її і не було,
І уже не прийде.
Сонце, що несе тепло
Лагіднеє, вийде
Із-за хмар у тую ж мить,
Буде ніжно гріти.
Будуть люди всі щомить
У душі горіти
У багатті почуттів
Світлих, наче сонце
Те, що сяйвом промінців
Світить у віконце.
Євген Ковальчук, 10. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: Євген Ковальчук