бере сонце
пустотливим промінцем
за краєчок сім’ядолі:
— Будеш крильцем,
чи вітрильцем, —
і виводить з-під землі:
— Будеш квіткою,
будеш деревцем…
рости вгору
і углиб,
люби землю й небо,
бо так треба…
я —
обітниця твоя…
і щоранку
між зелених зубчиків
кожного листка,
на гострому кінчику —
на краю
буду сяяти для тебе
крупною
росяною краплею —
смарагдову казочку
про любов мою…
02.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: Валя Савелюк