вона була як оксамит до тіла,
у вигинах ховався пряний смак,
цілушка тиші з нею спрозоріла
мікроскопічно, дихаючи в такт.
вона була, немов легенький шалик,
що майорів без послуху й мети,
читала Джойса,
щоб не залишатись
у товаристві лічених годин.
а я стояв, схилившись на одвíрок,
а я стояв зачýдений / глевкий.
вже вечоріло.
я — завечорiвся
від помаранчі
літньої жаги.
вона ж — злилась із гомоном знадвору,
аби не бути там, де самотінь.
вже вечоріло.
я був на балконі,
стояв,
вбирав всі прянощі її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: дівчина з третього поверху