Я іду по вулиці, нікого нема,
я іду по вулиці, аж ось тобі на!
Виїжджає із воріт сива пані, а у слід
вибігають її діти розобуті, розодіті,
Розфарбовані, гарненькі, розовенькі, золотенькі,
І поїхали вони до старенької корчми.
Там колись жив їхній дід і залишив напослід
Золоте горня з грошима, не з простими з золотими,
Щоб і внуки поживали, і сусіди не займали,
Що не панського бач роду і без батька,
і без броду лізуть в воду сучі діти,
Щоб жили вони на світі як і він – до сотні літ.
Дід залишив їм наказ: щоб, як крикне 300 раз
Півень на горі горбатій всі залишили палати
І поїхали на гору доглядати за корчмою.
Щоб стояла ще вона триста років, як нова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: Таша Прокова