Море, спокійне.
За вітром по хвилях,
У подиху митей
пливу я.
Блакитне плесо,
Де сонце застигло,
Де час зупинили,
Де серце забуло яким воно було,
з ким воно було.
Уздовж моря крокую.
Відчуваю касання,
розчиняю бажання
У піску, що палахкоче.
Слід залишаю над глибикою водою,
над глибокою безоднею.
Вздовж моря крокую,
розчиняю мрії
У піску,
Що палає,
Я слід залишаю.
Твоя хвиля мені співає.
Немов чайка зове.
Твоя глибина мені
уві сні снитиметься.
Солоний твій смак - це солодкість втрат.
І в серці моєму ти залишив свій погляд,
сліди ночей незабутніх, вино молоде,
недописаний роман, що в серці живе.
Вздовж моря крокую,
Мрії розчиняю
У піску,
Що палає,
Я слід залишаю !
Море,
Море,
Ти мій притулок,
Ти кличеш мене.
І я тут.
Крізь шторми,
Тумани,
Твій погляд..
Ти - вічний захід.
Море,
Море,
Ти мій притулок.
Ти кличеш мене
І я тут.
Крізь шторми,
Тумани,
Твій погляд
зове...
Вздовж берега знову
я тихо ступаю.
І хвилі зімною розмову починають.
Запитання без слів.
Відповіді без звуку.
Море З тобою - безконечна ця мука.
Море,
Море,
Ти мій притулок,
Ти кличеш мене.
І я тут,
Крізь шторми,
Тумани,
Твій погляд.
Море, ти - частинка мене.
Ти те що в мені,
Ти те- що зове,
Зове
мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: oreol