На цій землі усе таке живе,
Усе благає спокою і тиші.
Тоді спинити час можна лише,
Коли з тобою розмовля Всевишній.
По слові стане легше. Упаде
Сльоза - людська офірна совість.
Найважче у собі простить себе,
Найлегше інших полюбить натомість.
З доспілих вишень скрапують дощі,
Стоять тумани в травах по коліна.
У темені нечуваній кричить
Чиясь душа і виглядає сина.
Усе в печалі справжнє і терпке'
Наївний місяць людям зорі креше.
Авось кому на радість упаде -
Повірити... і жити, як уперше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2025
автор: Олена Жежук