Вдячність.




Він  лейтенант,  ми  з  ним  служили.
"Тягнули  строк",  нелегко  жили.
Не  рік  чи  два,  ті  перші  кроки,
Важкий  був  час,  чотири  роки...

Його  Володя,  я  Микола,
Були  ми  рівня,  як  ніколи...
В  пустелі,  від  сім'ї  далеко,
То  вимоги  були  безпеки.

Роки  пройшли,  наче  здалося,
Я  дослужився,  так  вдалося...

Туди  де  був  я  молодим,
Де  молодість  пройшла  як  дим.
Стрів  капітана  при  дорозі,
На  перехресті  чи  на  розі...

Пізнав,  зрадів  і  зупинився,
Отак  удало  опинився...
Сідай  Володя,  так  прийшлося,
Що  нам  зустрітися  вдалося.

Він  як  сова  роззявив  очі,
Хоча  і  день,  не  темні  ночі.
На  все  "Так  точно",  "Знать  не  можу",
Таке  мене  якось  тривоже..

Кажу  йому,  та  я  ж  Микола,
Навіщо  нам  оці  "приколи".
Що  трапилось,  а  він  з  досади,
В  частині  дефіцит  посади.

А  йому,  таке  я  зможу,
Й  знайти  посаду  допоможу.
Отак,  йому  я  пригодився,
В  його  житті  ще  раз  з'явився.

Майора  він  отримав  враз,
Й  на  "подпола"  прийшов  свій  час.
Казав,  я  скільки  жити  буду,
Тебе  Миколо,  не  забуду.

А  потім  все  оте  десь  ділось,
З  Союзом  в  "космос"  розлетілось...
І  вже  оте  життя  минулось,
А  на  "цивілкі"  і  забулось.

Гора  з  горою  не  зійдеться,
А  людям  то  таке  вдається...
Він  став  "крутим",  в  торгівлі  “треться”,
Та  бачу,  що  не  зазнається...

Тай  каже,  в  пам'яті  зберіг,
Як  я  йому  колись  поміг...
Дружина  й  він  кіоск  тримають,
Із  того  статки  добрі  мають.

Джинса  “крута”,  сорочки  й  кроси,
І  головне  не  мають  зносу.
Він  каже:  ти  приходь,  по  блату,
Продам  що  хочеш,  наче  брату.
Все  буде  клас,  ну  шито-крито,
А  ціни  добрі  й  не  сердито....

В  той  час,  не  буду  я  брехати,  
Прийшлося  трохи  бідувати.
То  ми  з  дружиною  зібрались,
І  на  базар  отой  подались.

Штани  із  лейбою,  заклепки,
Й  на  мові  на  чужій  наліпки.
Звичайно  вже  не  торгувались,
І  легко  із  грішми  розстались.

Та  й  далі  по  тому  базару,
Якогось  ще  найти  товару.
А  ще  і  ціни  щоб  узнати,
І  з  купленими  порівняти.

Я  не  зрадів  отій  пригоді
Найвищі  ціни  у  Володі.
Отож,  коли  про  гроші  йдеться,
Про  дружбу  мова  не  ведеться.

Із  пережитого.  
Сари  Шаган  1991  й  –  Київ  1999  й.
В.  Небайдужий.  2025  рік.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2025
автор: Небайдужий