Сонце світить в небесах
Ясно та сяйливо
Й на моїх воно устах
Усмішку грайливо,
Мов художник, як митець,
Променем малює.
Кожний сонця промінець
На устах танцює.
Як маля, моя душа
Радісно сміється.
Сонце душу потіша.
І мені здається,
Щастя більшого нема.
Геть пішла вся туга.
Душу міцно обійма
Так, немов друг друга,
Світле, ніжне почуття.
Почуття велике
Увійшло в моє життя.
Хай воно безлике,
Та воно насправді є.
Я це точно знаю,
Бо воно мені дає
Те, що відчуваю
Тілом і душею я,
Що аж слів бракує,
Щоб це дивне почуття,
Що в мені вирує,
В цьому вірші описать.
Ні, не описати,
Скільки б не прийшлось писать.
Тільки відчувати
І, як в морі тім, тонуть
В ньому лиш можливо.
Розумом же не збагнуть
Це прекрасне диво.
Євген Ковальчук, 08. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2025
автор: Євген Ковальчук