Літа обох – були у сивині,
Коли стежки переплелись життєві,
Їх стріча відбулася на війні
У дні осінні, тихі, вересневі.
Кажуть, кохання віку не пита,
Воно ж постукало несміло в душі,
І ті забули раптом про літа,
Адже навіки втратили байдужість.
Серця обох, зігріті почуттям,
Тепер уже дуетом обізвались,
У іншім руслі потекло життя:
Вони, немов уперше, закохались.
І хоч навкого сміло смерть гуля,
Кохання їх сміялося над нею,
А може, рятувала їх земля,
Коли вони змагалися з руснею?
Кохання – це не просто почуття –
Дароване воно Великим Богом,
Тому й цінніше навіть за життя,
Та чи збагнуть це виродки убогі!
18.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2025
автор: Ганна Верес