Сніг. Мете заметіль
І мороз чомусь люто танцює.
Ти сидиш за холодним вікном,
І не знаєш, чому так буває...
Чому не весна,
Не квітнуть сади,
Соловейко в гаю не співає,
Чому вже не літо,
Не сонячні дні,
І не світить в віконце промінням.
Мабуть не пора, не час ще,
Не час...
Не час ще до нас прийти
Теплим дням і соловейку не час
Прилетіти в садок,
Не час ще промінням ясним,
Заглянуть у ваше віконце.
Чому не існує зими серед літа,
Та літа серед зими.
Зими - лише на хвильку,
Поглянуть на сніг та погрітися біля каміна.
А літа побільше і тепла його рук,
Ось цього найбільше потрібно.
Задумайсь на хвильку,
Зупинись, зупинись...
А час же такий швидкоплинний.
Ось тільки зима, ще люта й сувора,
Хвилина пройшла - і вже теплеє літо.
Та так і в житті - ось тільки початок,
Секунда - і вже середина,
А тільки хвилина - і початку-кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2025
автор: Викта