Верблюд не шукає бар

Верблюд  може  не  пити  чотирнадцять  діб.
Я  -  ні.  Я  залежний.  Я  злився  на  світ.
Він  носить  горби,  я  -  свої  борги,
Він  п’є  раз  на  раз,  а  я  кожну  мить.

Верблюд  може  йти  і  не  знати  біди,
Я  з  першого  кроку  шукаю  води.
Він  має  терпіння  -  я  маю  нужду,
Він  витрима  все,  а  я  пропаду.

Верблюд  гордий  собою  і  світом  навкруг,
А  я  -  між  рекламою  ліків  й  недуг.
Він  знає,  де  правда  -  я  знаю,  де  бар,
Він  вільний  від  спраги,  я  -  вільний  від  чар.

Верблюд  має  шлях  і  не  шукає  причин,
Я  -  вічний  пасажир  чужих  поїздів.
Він  дихає  пилом  і  вірить  собі,
Я  дихаю  димом  і  мрію  вві  сні.

Верблюд  може  не  пити  чотирнадцять  діб.
А  я  не  доходжу  і  до  шостих  хвилин.
Верблюд  собі  йде  без  жалю,  без  судів.
А  я  лиш  рахую  уламки  човнів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2025
автор: Вінчі