По яснах течуть зорі - я цілую взасос космос,
Вона така п'яна, що ніколи не стане серйозною.
Розітре помаду, а з вуст стікає бронза,
Як же я закохався у це палюче сонце?
Шляхетне багаття в грудях - це вогонь дракона,
Сьогодні я люблю її, а завтра впаду в кому.
Дні зміняться на тижні, сльози проллються законно,
Не стати б залежним від неї... Але як? Невідомо.
"Свобода - безумство" - яка філософська фраза,
Бути в кайданах її рук - це вже серйозна справа.
Візьми моє серце охайно, відкрий його одразу,
Воно на горішньому поверсі, сховане за вазою.
Забудьмо про аптечки - реанімуй мою шкіру,
Цілуй мене всюди-всюди, де тільки можливо!
Я знову оживу, хоч і тимчасово, кажу тобі щиро,
Колишнього "Я" вже не буде, без жодної на те причини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2025
автор: Вінчі