а ми такі знайомі,
як місяць й сонце в небі.
собі ми невідомі,
та любимось в потребі.
здається, тебе знаю…
насправді – дуже мало.
вгадаю, не вгадаю…
твій світ – таємна справа.
а твої очі – зорі,
мої – як нічка темна.
в долонях ніжних долі
любов ця недаремна.
і світиться до ранку
кохання незрадливе.
дарує світ світанку
бажання мерехтливі.
мій місяцю журливий
без сонячних промінь.
прокинься, мій сонливий,
зустрінь мене, зустрінь.
тебе я обігрію,
тебе я освітлю.
віддам тобі надію,
не знаю чи люблю…
31/05/2007 (коли у 17 років завела телефонного друга по розмовах, ми з ним так і ніколи не зустрілись, але розмовляли по 4 години ночами, він попросив присвятити йому вірш, знаючи, що я пишу. - с. Настасів, Тернопільського р-ну, написано в кнопкових повідомленнях смс)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2025
автор: Olivia Home