Багато бачив я тих ваших прем’єр,
Де «добро» - це реквізит на четвер.
Де зло - герой, бо він чесно живе,
А сцена - клітка, тільки гримом там тхне.
Сюжети - з муляжу, діалоги - з ефіру,
І кожна репліка під точний замір.
А в залі - безмовні в кашеміровій паузі,
Їм смакує трагедія, якщо є шампанське.
Промінь ллється на зліплену декорацію,
Де кров уже - це основа сенсації.
Соліст вивчає, як плакати вчасно,
Щоб лайки не впали. І хтось сказав: "М'ясо!"
Режисер - не Бог, він просто митець,
Що продає сум, щойно тільки він є.
А критик в рецензії - сухо й офіційно:
«Все глибоко. З болем. Проте - дисциплінно.»
Я теж був фігурою у цьому антракті,
У костюмі з провини, без права на знаки.
Та кожен мій рух - був не по сценарію,
Мене замінили. На більш слухняного.
І поки народ аплодує у транші,
І грають під фонограму страждання,
Я пишу цю рецензію кров’ю у зошит -
Там, де залишилась тінь. Не ти, і не совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2025
автор: Вінчі