Який тихий звук:
листок треться об шибку,
вода голубить гальку,
дощ цілує юне чоло;
який легкий дотик:
босих ніг до дороги,
пальців, пізнаючих перше кохання,
холодного простирадла до самотнього тіла;
яке швидкоплинне бажання:
блиску шовку при світлі,
зустрічного стрункого юнака,
туги за тим, щоб бути більше ніж людиною;
як це життя, яке не моє,
і все ж моє,
як це невловиме бажання,
яке не моє, і все ж це я;
все, що зблизька чи здаля
торкає мене, цілує мене, ранить мене,
твій образ зі мною, зовні і всередині,
це моє власне життя і не моє життя,
так само як листок за листком
є образом вітру, який їх несе.
[b]Luis Cernuda Como leve sonido[/b]
Como leve sonido:
hoja que roza un vidrio,
agua que acaricia unas guijas,
lluvia que besa una frente juvenil;
como rápida caricia:
pie desnudo sobre el camino,
dedos que ensayan el primer amor,
sábanas tibias sobre el cuerpo solitario;
como fugaz deseo:
seda brillante en la luz,
esbelto adolescente entrevisto,
lágrimas por ser más que un hombre;
como esta vida que no es mía
y sin embargo es la mía,
como este afán sin nombre
que no me pertenece y sin embargo soy yo;
como todo aquello que de cerca o de lejos
me roza, me besa, me hiere,
tu presencia está conmigo fuera y dentro,
es mi vida misma y no es mi vida,
así como una hoja y otra hoja
son la apariencia del viento que las lleva.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2025
автор: Зоя Бідило