У ніч, коли зорі вплітають вінки,
І місяць пливе понад плесом ріки,
Коли оживає старий, темний ліс —
То Мавка виходить в густий верболіз.
У косах — жар-квітки, купальські свічки,
У ніч, коли зорі вплітають вінки.
А очі, мов сяйво глибоких озер...
У душах живих раптом всесвіт завмер.
Її поцілунки, як подих весни,
Де голос, мов пісня навіює сни.
У ніч, коли зорі вплітають вінки,
В коханні до Мавки горять юнаки.
Спокусниця юна, гріховна й манка —
Кружляє в таночку, легка й чарівна.
І душі заманить у хащі й річки,
У ніч, коли зорі вплітають вінки.
23.06.27
Світлина з мережі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2025
автор: Svetoviya