(Трухан Віталій Геннадійович, навіки «азовець», народ. 8.09.1994 у Чернігові, загинув 12.03.2022. під час оборони Маріуполя на Донеччині).
Він повних літ мав тільки двадцять сім…
Чому ж була скупою його доля?
Тому, що щастя він хотів усім,
І щоби всюди панувала воля?
Його на схід покликала війна,
Така далека і близька серденьку.
Украла сни й захоплення вона.
Лишив дружину й… двох синів маленьких.
Позаду – школа, друзі, спорт, ліцей
І універ* у Харкові цивільний.
Не раз, не два згадає він про це,
Коли в «Чернігів»** піде добровільно.
Знання згодяться теж йому не раз,
Коли «азовцем»*** згодом він назветься,
Військова щкола. Там Трухан – сержант.
Любов до України мав у серці.
Саме вона була бійцю «тавром»,
Освяченим із космосу зорею.
За ним – сім’я, Чернігів і Дніпро,
Не розлучався він ніколи з нею.
Коли «Азов» за Маріуполь встав,
Віталій не залишив оборони.
Він, як і всі, забув тоді про страх,
Коли мовчали Штати і ООНи.
«Азовці – особливий то народ:
Їм кров козацька збуджувала вени.
Віталій, вірний син і патріот,
В бою упав у день у березневий****.
Його країна все ще у війні…
Гірку печаль п’є материнське серце…
Він – воїн, гідний батько двох синів,
Героєм став тоді в нерівнім герці.
28.06.2025.
-----------------------------------------------
* – Національний університет цивільного захисту населення України.
** – У квітні 2014 року був створений добровольчий Чернігівський 13-ий батальйон територіальної оборони, згодом реорганізований в окремий мотопіхотний батальйон.
*** – Належав до полку «Азов».
*** – Загинув 12 березня 2022 року.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2025
автор: Ганна Верес