Ясне сонечко моє
З неба засвіти
І проміннячко своє
Лагідне пусти.
Я купатимусь у нім,
Наче у ріці,
І у щасті чарівнім.
Теплі промінці
Щастя це дадуть мені.
Я з ним буду жить
Наяву, а не у сні
Тільки кожну мить
Власного життя, яке
З часом промине
І навік, адже людське,
І тому одне.
Із тобою лиш прожить
Прагну я життя.
Будеш ти з небес світить,
Світлі почуття
У мені, немов вода,
Будуть протікать
І жоднісінька біда
На дорозі стать
Не посміє більш повік.
Щастя неземне
Прийде на увесь мій вік.
Все життя земне
Більш не буду я сумним.
Буду кожну мить
Жити з щастям чарівним,
Доки буду жить.
Ти лиш, сонечко, свого
Не ховай лиця
Що впродовж життя всього
Мить тривала ця.
Євген Ковальчук. 06. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2025
автор: Євген Ковальчук