Йшов Чахлик Невмирущий у своїх думках,
Все мріяв про свій замок і тінь у гілках.
Аж раптом Купала, танці, вогнище, спів,
Русалочки сміються, Водяник підплив.
Все мріяв про свій замок і тінь у гілках…
«Але що за безчинство?! Де морок, де жах?!
Мавки пританцьовують, Лісовик реве:
«Іди до нас, діду, хай душа оживе!»
Аж раптом Купала, танці, вогнище, спів…
Нявка промовляє: «Кохаю сто років!»
А Чахлик аж тріпоче від палких чуттів:
«Мене в склеп поверніть, хоч до третіх півнів!»
Русалочки сміються, Водяник підплив…
Вранці дід прокинувсь в обіймах двох чортів.
І вперше за сто літ той дідок не бурчить:
«А нічка була файна... хоча і на мить!»
27.06.25
Світлина з мережі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2025
автор: Svetoviya